Вони не обирали війну, але війна обрала їх. Коли звучить сирена або лунають вибухи, тисячі людей біжать до укриттів. Медики ж біжать у протилежний бік — туди, де палає, де чути крики про допомогу, де кожна секунда зволікання коштує життя.
Сьогодні, 10 липня, Україна схиляє голову в загальнонаціональній хвилині мовчання, вшановуючи пам’ять медичних працівників, які загинули під час виконання своїх професійних обов’язків. Лікарі, медичні сестри, фельдшери, парамедики, водії «швидких» — вони стали ангелами-охоронцями на передовій та в тилу, але самі не змогли уникнути ворожого вогню.
Вічна та світла пам’ять медичним працівникам, які загинули, виконуючи свій професійний обов’язок під час збройної агресії російської федерації проти України.
